Про особливості кваліфікації сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, розповіла суддя Верховного Суду

Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Наталія Марчук долучилася до обговорення особливостей кваліфікації сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, за законодавством України про кримінальну відповідальність.

Доповідачка звернула увагу на те, що в національному законодавстві немає чіткого визначення кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину. Однак наявна ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни», у диспозиції якої враховано не тільки ратифіковані міжнародні договори, але й ті договори, до яких  Україна приєдналася (ст. 9 Конституції  України). Наталія Марчук наголосила на тому, що згадана норма є бланкетною, тобто не містить чіткого переліку дій, а відсилає до інших правових норм.    

З огляду на це постає питання, як оцінювати дії особи, щоб довести, що вони були вчинені в умовах збройного конфлікту та, відповідно, можуть бути кваліфіковані за ст. 438 КК України.

Лекторка назвала основні критерії для кваліфікації:

• наявний зв’язок діяння зі збройним конфліктом;
• об’єктивна сторона – діяння вчиняються під час збройного конфлікту;
• об’єкт посягання – особи (їхні права або власність), що перебувають під захистом МГП;
• не має значення кількість жертв (одна чи більше осіб);
• виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про існування збройного конфлікту.

У судовому рішенні мають бути зазначені й деталізовані всі вищезгадані факти задля доведення правильності кваліфікації.

«Важливо пов’язати вчинене з умовами міжнародного збройного конфлікту і тим, що особа усвідомлювала його наявність», – акцентувала суддя ККС ВС та нагадала, що військові країни-агресора на початку повномасштабного вторгнення до України неодноразово заперечували свою поінформованість щодо участі у збройному конфлікті.

Під час лекції також було розглянуто відмінності між схожими за своєю природою злочинами, якщо один із них є ординарним, а інший – воєнним. Оскільки воєнні злочини є міжнародними, то для них потрібна окрема кваліфікація зі своєю специфікою. У випадку щодо кваліфікації сексуального насильства основним є предмет доказування. У кваліфікації за ст. 152–153 КК України необхідно довести бажання ймовірного злочинця задовольнити статевий потяг і довести чи спростувати наявність добровільної згоди потерпілої особи. Проте якщо кваліфікація за ст. 438 КК України, то ці факти не мають жодного значення. Натомість важливим є доведення наявності примусових обставин (масове насильство, примус, утримання, загрози, позбавлення волі).

Окремо обговорили питання щодо командної відповідальності у воєнних злочинах. Зокрема, лекторка нагадала, що відповідно до національного законодавства безпосередній виконавець воєнних злочинів не завжди є винятковою особою, яка повинна нести відповідальність за вчинені діяння. Підлягають кримінальній відповідальності й командири за вчинення злочинів підлеглими з власної ініціативи та/або з мовчазної згоди командирів, за віддання наказів щодо вчинення дій, які становлять порушення МГП. Крім того, суб’єктами командної відповідальності можуть виступати й інші особи. Приміром, особи, які, маючи авторитет, фактично відіграють роль командира у військовому підрозділі, чи цивільні начальники, які здійснюють керівництво діями своїх підлеглих.

Наталія Марчук висвітлила питання стосовно вчинення воєнних злочинів у співучасті та розповіла про особливості її форми, а саме:

• вчинення злочину індивідуально, разом з іншими чи через іншу особу;
• підбурювання або спонукання до вчинення злочину;
• пособництво чи інше сприяння з метою полегшити вчинення злочину;
• будь-яким іншим чином сприяння вчиненню злочину чи замаху на нього групою осіб, що діють із загальною метою, – підтримання злочинної діяльності чи злочинної мети групи, з усвідомленням умислу вчинити злочин.

Оскільки КК України не закріплює відповідальність командирів за вчинення найтяжчих міжнародних злочинів як форму співучасті, необхідно враховувати положення ст. 27 КК України «Види співучасників».

На завершення виступу суддя ККС ВС розповіла, що зараз в Україні більшість справ, що стосуються воєнних злочинів, розглядаються за спеціальною процедурою in absentia. У цьому випадку вирок ухвалюється за відсутності обвинуваченого, а отже його не може бути виконано. Це одна з причин важливості кваліфікації цієї категорії справ саме як справ щодо воєнних злочинів, адже тоді засуджені стають воєнними злочинцями й до них не застосовується строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Наталія Марчук висловила сподівання, що в майбутньому будуть розроблені міжнародні механізми співробітництва для виконання рішень, які набрали законної сили у справах щодо засуджених за воєнні злочини.

Лекція відбулася в межах тренінгу для суддів і помічників суддів місцевих загальних та апеляційних судів «Розгляд справ щодо сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом» Національної школи суддів України.