У сімейних спорах щодо дітей судді доцільно спрямувати батьків до спільного вирішення проблем

На цьому наголосив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Синельников під час лекції на тему «Судові спори між розлученими батьками щодо дітей», яка відбулась у межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів.

Євген Синельников звернув увагу на особливості, за якими вказана категорія спорів відрізняється від інших. Він зазначив, що щаслива сім’я, як правило, не має потреби в тому, щоб закон втручався у її справи. Водночас шлюб є суспільним інститутом, отже розлучення також не є приватною справою. Оскільки розлучення руйнує сім’ю, в якій живуть діти, держава довіряє вирішувати питання благополуччя дітей судам. Також доповідач зауважив, що егоцентричне переслідування власних інтересів кожним із розлучених батьків, найімовірніше, залишить стосунки сторін повністю зруйнованими, що негативно вплине на дітей.

Суддя підкреслив, що конфлікт між батьками шкідливий для дітей, однак розлучення не заважає чоловікові бути татом, а дружині – мамою. Він навів вислів відомого американського католицького священника Теодора Хесбурга: «Найголовніше, що батько може зробити для своїх дітей, – це любити їхню матір».

Євген Синельников зауважив, що батькам у разі конфлікту між ними все ж таки потрібно концентруватися на інтересах дитини. Суд – це останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. Натомість батькам слід намагатися вирішити конфлікт за допомогою добровільних позасудових способів. Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і мати, як і раніше, співпрацювали при виконанні батьківських обов’язків.

Під час вирішення спору щодо дітей сторони не мають бути суперниками в суді. Суддя в такому спорі повинен зосередити увагу сторін на ключових питаннях правового та неправового характеру у складний для колишнього подружжя час і спрямувати їх до спільного вирішення проблем. Важливу роль у вирішенні сімейних спорів відіграють адвокати, їм доцільно підтримувати сторони в прийнятті раціональних рішень, зокрема, на ранніх стадіях конфлікту. Сімейний адвокат, який допомагає сторонам уникнути судового процесу та досягти гармонійного результату, надає подружжю, що перебуває у стадії розлучення, послуги, яких вони найбільше потребують.

Доповідач зазначив, що сімейні провадження мають здійснюватися з елементами терапевтичного правосуддя в міждисциплінарному середовищі (судді, медіатори, адвокати та спеціалісти / експерти (психологи, психіатри) працюють разом). При цьому судді відіграють ключову роль у формуванні культури мирного вирішення спорів.

Євген Синельников звернув увагу на Резолюцію ПАРЄ від 2 жовтня 2015 року № 2079 «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька», у якій міститься заклик до заохочення та розвитку медіації в межах судового провадження у сімейних справах за участю дітей, зокрема шляхом проведення за рішенням суду обов’язкової інформаційної сесії, щоб поінформувати батьків про те, що спільне проживання може бути прийнятним варіантом для забезпечення найкращих інтересів дитини, та працювати над таким рішенням, забезпечуючи належне навчання медіаторів і заохочуючи міждисциплінарну співпрацю на основі «моделі Кохема».

Ця модель, розроблена в Німеччині (м. Кохем) на початку 90-х років ХХ ст., передбачає, що всі особи, залучені до вирішення спору (батьки, адвокати, медіатори, представники соціальних служб, психологи, суддя), мають за мету те, щоб батьки відновили повне усвідомлення своїх батьківських обов’язків та співпрацювали заради дитини. Конфлікт має бути вирішений за допомогою мирних процедур, учасники конфлікту повинні виробити спільне рішення. Як правило, ухвалюються рішення про спільне виконання батьківських обов’язків.

У Керівних принципах Комітету міністрів РЄ щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих 17 листопада 2010 року, зазначено, що слід заохочувати тісну співпрацю між різними фахівцями для отримання повного розуміння дитини, а також оцінки її правового, психологічного, соціального, емоційного, фізичного та пізнавального стану. Повинні бути створені загальні рамки оцінки для професіоналів, які працюють з дітьми (наприклад, юристів, психологів, лікарів, поліцейських, співробітників імміграційних органів, соціальних працівників та посередників) під час розглядів або заходів, які стосуються дітей чи впливають на них.

Євген Синельников звернув увагу на досвід Сінгапуру щодо вирішення спорів відповідної категорії. Там у 2014 році була створена система сімейних судів, у складі яких діє служба психологічної підтримки та консультування. Судді й адвокати в сімейних справах проходять спеціальну підготовку.

Також доповідач навів практику ЄСПЛ у відповідній категорії спорів і звернув увагу на останню практику ВС.

Зокрема, постановою від 4 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20 КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду про визначення місця проживання дитини з матір’ю, залишив у силі рішення суду першої інстанції щодо проживання дитини з батьком. Апеляційний суд у цій справі взяв до уваги думку дитини про те, що вона хоче проживати з матір’ю. Але касаційний суд зробив висновок, що, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов’язком батьків діяти в її інтересах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку.

В окремій думці в цій справі Євген Синельников зазначив, що в наведеній сімейній ситуації, можливо, і доцільно було б застосувати спільну фізичну опіку з почерговим проживанням дитини за визначеним графіком (тиждень з матір’ю, тиждень з батьком; або відповідно до погодженого між батьками графіка: у будні з матір’ю, а у вихідні з батьком).

Також доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22, яка стосується забезпечення позову матері шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини за місцем проживання матері у визначений час без присутності батька. Суд касаційної інстанції в цій справі вказав, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в її інтересах.

Презентація Євгена Синельникова – https://is.gd/dzbJf4.