Судді Верховного Суду розповіли про новітню судову практику в адміністративному судочинстві

Секретар судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жанна Мельник-Томенко, судді ВС у КАС Валентина Юрченко, Андрій Жук, Сергій Уханенко, Анна Бучик та суддя Великої Палати Верховного Суду Наталія Шевцова взяли участь у всеукраїнському семінарі для суддів та помічників суддів адміністративних судів «Судова практика в питаннях – відповідях: адміністративне судочинство».

З вітальним словом виступив голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, який наголосив на важливості проведення спільних тренінгів для суддів та їхніх помічників задля покращення роботи. Також він звернув увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності, який є невіддільним складником принципу верховенства права. Принцип правової визначеності передбачає стабільність і єдність судової практики, полягає в однаковому правозастосуванні та сприяє передбачуваності у вирішенні правових спорів.

З темою «Актуальні питання правозастосовної практики при вирішенні публічно-правових спорів у сфері оподаткування» виступила суддя ВС Валентина Юрченко. Вона нагадала про те, що порушення процедури проведення перевірки податковим контролюючим органом є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень або рішень про нарахування грошових зобов’язань. Але це допускається лише в разі, якщо процесуальні порушення призвели до неможливості встановити справжні обставини справи. Також суддя навела приклад розгляду справ КАС ВС щодо застосування ставки акцизного податку відповідно до підпункту 215.3.1 ПК України. Висвітлила Валентина Юрченко і судову практику щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків відповідно до ст. 283 КАС України та питання щодо оподаткування пам’яток архітектури залежно від того, яке вони мають функціональне використання.

Судді ВС Андрій Жук, Сергій Уханенко та Жанна Мельник-Томенко обрали темою спільної доповіді актуальні питання правозастосовної практики при вирішенні публічно-правових спорів у сфері публічної служби.

Андрій Жук проаналізував окремі статті КАС України, звернувши увагу на особливості функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Він наголосив на змінах до законодавства, відповідно до яких адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади й інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. При цьому для юридичних осіб приватного права такий обов’язок виникне з 20 лютого 2024 року.

Також суддя нагадав, що з 18 жовтня 2023 року для осіб, які зобов’язані зареєструвати свої електронні кабінети, але не зробили цього, в КАС України передбачено певні процесуальні наслідки, як-от: залишення заяви, скарги, клопотання без руху; повернення відповідного звернення до суду без розгляду або ж неврахування при вирішенні справи відзиву чи заперечення такої особи.

Окрему увагу Андрій Жук приділив необхідності застосування Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» при відправленні правосуддя адміністративними судами.

Із презентацією судді можна ознайомитися за посиланням: https://is.gd/N1EMH2.

Сергій Уханенко розпочав свою доповідь з обговорення визначення строків у публічних правовідносинах та особливостей застосування ст. 233 КЗпП України в новій редакції (зміни набули чинності 19 липня 2022 року). Суддя наголосив на тому, що ВС вже розглянув низку справ цієї категорії. Як приклад доповідач навів постанову від 6 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22. Під час ухвалення рішення суд керувався, з-поміж іншого, ст. 58 Конституції України та доповіддю Венеційської комісії «Верховенство права», які передбачають, що мати ретроспективну дію можуть лише ті правові акти, які не погіршують правового становища особи.

«Проте якщо говорити про строк звернення до суду за захистом трудових прав, то строк – це обмеження доступу до суду. Будь-яке обмеження доступу до суду повинне бути легітимним і не порушувати ті права, які воно регулює», – нагадав Сергій Уханенко. Він також зазначив, що якщо правовідносини щодо грошових виплат у сфері публічної служби виникли до 19 липня 2022 року, то строків немає.

Обговорили також те, яку статтю необхідно застосовувати у правовідносинах із заробітної плати – ч. 5 ст. 122 КАС України чи ст. 233 КЗпП України. З огляду на те, що заробітна плата фактично є гарантією оплати праці працівника незалежно від того, перебуває він у трудових відносинах чи на публічній службі, ВС дійшов висновку, що в цих правовідносинах слід застосовувати ст. 233 КЗпП України.

Крім того, жваву дискусію викликало питання про регулювання строків під час дії карантину COVID-19.

В межах семінару Жанна Мельник-Томенко ознайомила слухачів із судовою практикою Верховного Суду у справах, пов’язаних зі сплатою судового збору при оскарженні процесуальних ухвал. Вона наголосила на тому, що відповідно до практики ЄСПЛ звільнення від сплати судового збору в окремих випадках полегшує доступ до правосуддя.

Також під час семінару обговорили можливість використання інституту самопредставництва юридичних осіб у суді. У Конституції України немає норм щодо такого інституту, однак він регламентується процесуальними кодексами, тож може використовуватися сторонами. Суддя навела як приклад постанову ВП ВС від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, у якій було зазначено:

«З 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві – також суб’єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов’язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов’язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності – також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов’язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

На прикладі окремих справ, розглянутих Верховним Судом, суддя ВС Анна Бучик окреслила тему «Актуальні питання правозастосовної практики при вирішенні публічно-правових спорів у сфері соціальних прав».

Вона наголосила на важливості цієї категорії справ, адже вони відображають прагнення громадян до відновлення їхніх порушених прав на соціальні виплати.

Серед розглянутих проблем:

– визначення прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (постанова КАС ВС від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21);

– можливість реалізації права на щомісячну доплату до пенсії колишньому військовослужбовцю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (постанова КАС ВС від 8 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22);

– оцінка належності документа, що підтверджує трудовий стаж для особи, яка працювала на тимчасово окупованій території (суддя нагадала, що в цьому випадку необхідно пам’ятати про положення ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом);

– питання нарахування компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків виплати пенсії, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», тощо.

Із презентацією судді можна ознайомитися за посиланням: ttps://is.gd/LxIPCN.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Наталія Шевцова прочитала лекцію «Питання щодо юрисдикції спорів» та на прикладі нової судової практики ВП ВС розглянула особливості визначення юрисдикції у спірних справах. Наприклад, справа № 910/10939/22, розглянута Великою Палатою ВС 18 жовтня 2023 року, стосується господарської юрисдикції, але у відповідній постанові ВП ВС ідеться і про окремі норми КАС України. Зокрема, було зроблено такий висновок: у разі відмови в задоволенні клопотання про зменшення суми судового збору суд може продовжити заявнику строк для сплати судового збору, а не одразу повертати скаргу.

Також у постанові від 2 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 ВП ВС вказала, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норм процесуального права в подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування про створення, реорганізацію і ліквідацію комунальних закладів.

Навчання організовано Національною школою суддів України.