Застосування Верховним Судом «м’якого права»: суддя ВС висвітлив актуальні питання

Яка юридична сила актів «мʼякого права», який зв’язок між верховенством права та «м'яким правом», чи є в Україні органи, акти яких можна вважати джерелами «м’якого права»? Ці та інші питання окреслив суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ян Берназюк у межах програми підготовки та підвищення рівня кваліфікації старших секретарів, секретарів, головних і провідних спеціалістів, консультантів місцевих, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду та Верховного Суду.

Лектор зазначив, що верховенство права, у найзагальнішій формі, слід розуміти як справедливість (специфіка національної культури та особливість особистості, яка оцінює ситуацію та/або приймає рішення), обмежену законодавством та, окремо, судовою практикою ВС як продовженням законодавства (статті 8, 129 та 147 Конституції України).

Суддя розповів про джерела права, серед яких: акти законодавства, стратегічні акти, акти «мʼякого права», акти Комітету міністрів Ради Європи, висновки Консультативної ради європейських суддів.

Під час лекції Ян Берназюк також ознайомив слухачів із правовими позиціями ВС, у яких застосовано рекомендації КМРЄ та висновки КРЄС. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 квітня 2021 року у справі № 9901/118/20 Суд вказав, що у Висновку № 7 (2005) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що з метою захисту осіб – учасників слухань, зокрема через забезпечення того, що методи зйомки не заважають належному проведенню слухань, КРЄС констатувала, що такі обмеження можуть бути застосовані, оскільки ЗМІ іноді можуть втручатися в приватне життя людей, руйнуючи їхню репутацію або порушуючи презумпцію невинуватості, тобто здійснювати дії, щодо яких окремі особи мають юридичні підстави вимагати судового захисту своїх прав.

Попит на сенсаційні статті та комерційна конкуренція серед ЗМІ несуть загрозу перебільшень і помилок.

У кримінальних провадженнях відповідачі іноді публічно змальовувалися або сприймалися ЗМІ як винуваті особи ще до того, як суд встановлював їхню вину.

У разі подальшого виправдання таких осіб повідомлення ЗМІ до того часу вже можуть завдати непоправної шкоди їхній репутації, а це жодним рішенням суду виправити вже неможливо.

Із презентацією Яна Берназюка можна ознайомитися за посиланням: https://is.gd/dYGedq.