Застосування судами законодавчих змін, ухвалених з урахуванням умов воєнного часу: судді ВС окреслили актуальні питання судової практики

Суддя Верховного Суду, секретар Другої судової палати Касаційного цивільного суду Марина Червинська і суддя ВС у КЦС Наталія Сакара дали відповіді на найбільш актуальні запитання щодо правозастосування на всеукраїнському семінарі для суддів і помічників суддів місцевих загальних судів та апеляційних судів «Судова практика в питаннях – відповідях: цивільне судочинство».

Наталія Сакара звернула увагу, що 18 жовтня 2023 року набули чинності норми, які зобов’язують зареєструвати електронний кабінет у ЄСІТС адвокатів, нотаріусів, державних реєстраторів, органи державної влади та місцевого самоврядування і юридичних осіб публічного права. Щодо юридичних осіб приватного права, то такий обов’язок встановлено з лютого 2024 року. Але це не означає, що суди повинні відмовляти у прийнятті документів у паперовій формі. 

Також суддя навела постанову Великої Палати ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, в якій зроблено висновок про можливість для осіб, для яких не передбачена обов’язкова реєстрація в ЄСІТС, надсилати документи на офіційну електронну адресу суду. Такі документи мають бути підписані ЕЦП.

Наталія Сакара відповіла на запитання щодо можливості розгляду справ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в порядку наказного провадження. Вона зауважила, що постанова Кабінету Міністрів України  від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонила на період воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість. Постало питання, чи можна такі обмеження встановлювати урядовою постановою. Тож якщо йдеться про стягнення, крім іншого, наведених нарахувань, існує спір, і справу слід розглядати в порядку загального спрощеного провадження. 

Доповідачка порушила питання юрисдикції спорів щодо звільнення керівника комунального підприємства. Вона звернула увагу на постанову ВП ВС від 8 квітня 2020 року у справі № 200/26696/15, в якій зроблено висновок, що така посада не належить до публічної служби, отже справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Однак зараз на розгляді ВП ВС перебуває справа, в якій вирішується питання щодо можливості звільнення керівника комунального підприємства за п. 5 ст. 41 КЗпП України, залежно від вирішення якого розгляд деяких справ може бути віднесений до юрисдикції господарських судів.

Наталія Сакара розповіла про особливості врегулювання спору за участю судді. Вона зазначила, що така процедура можлива, лише якщо справа розглядається в порядку загального позовного провадження; ця процедура проводиться лише за умови, якщо дві сторони погодилися на її застосування; про проведення цієї процедури обов’язково має бути постановлена ухвала.

Суддя наголосила на необхідності оголошення перерви в судовому засіданні в разі повітряної тривоги, оскільки на першому місці – безпека громадян. Щоб не порушувати права учасників процесу, в разі повітряної тривоги має оголошуватися перерва в засіданні, поки вона триває, суд не може ухвалювати рішення. Якщо тривога закінчилася до початку судового засідання, треба враховувати, чи був в учасників процесу час добратися до суду.

Також Наталія Сакара звернула увагу на постанову КЦС ВС від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21, в якій зроблено висновок, що не можна зупиняти провадження у справі, якщо позивач хоч і перебуває в ЗСУ, але сам з’явився до суду і наполягає на розгляді справи.

Марина Червинська розповіла про судову практику щодо змін до КЗпП України, внесених після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора. Зокрема, відповідно до ст. 119 Кодексу в попередній редакції за працівниками, які призвані під час мобілізації або служать за контрактом, зберігалися місце роботи, посада і середній заробіток. З 22 липня 2022 року середній заробіток вилучили зі статті, і виникли спори щодо застосування змін до осіб, які пішли до війська раніше вказаної дати. ВС дійшов висновку, що за такими військовослужбовцями не зберігається середній заробіток, у тому числі врахувавши, що одночасно з припиненням дії цієї гарантії законодавець іншим законодавчим актом підвищив виплати військовослужбовцям (постанова ВС від 28 червня 2023 року у справі № 753/12209/22).

Окремо постало питання стосовно педагогічних працівників, оскільки ст. 57 Закону України «Про освіту» передбачає збереження середнього заробітку для таких працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації (тут немає служби за контрактом). Законодавець не вніс змін до цієї статті, при чому Закон України «Про освіту» є спеціальним, і його норми мають пріоритет перед КЗпП України. Тому ВС дійшов висновку про збереження середнього заробітку за мобілізованими педагогічними працівниками (постанова ВС від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23).

Суддя проаналізувала постанову ОП КЦС від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22. Позивачку було звільнено з дитячого табору в м. Одесі за новим п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України про «неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій». Роботодавець, зокрема, вказував на неможливість здійснення діяльності у зв’язку з воєнним станом і тимчасовим перебуванням військовослужбовців на узбережжі моря. ОП КЦС погодилася з попередніми рішеннями судів щодо поновлення позивачки на роботі, зазначила, що саме собою введення воєнного стану в країні та обставини, пов’язані з тим, що фактично дитячий табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Також Марина Червинська звернула увагу на справу про поділ майна подружжя (постанова ОП КЦС ВС від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19). Спірна квартира була придбана в кредит до укладення шлюбу, але переважна сума кредиту погашена у шлюбі. Постало питання, як рахувати суму компенсації тому з подружжя, який не укладав договір. ОП КЦС ВС зробила висновки, що в разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов’язання подружжям під час шлюбу, той із подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини суми, що вносилась на виконання кредитного зобов’язання. Сплата подружжям частини коштів за кредитним договором, укладеним одним із них для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири.

Крім того, доповідачка навела постанову ОП КЦС ВС від 18 вересня 2023 року у справі № 545/2247/18, в якій зроблено висновки, що за наявності невиконаного рішення іноземного суду про повернення дитини й компетентний орган держави, до якої вона має бути повернута, не надав згоди на юрисдикцію національних судів України, вирішення питання про визначення місця проживання дитини не належить до юрисдикції національних судів України.

Всеукраїнський семінар організувала Національна школа суддів України.