Підготовка суддів ВС: міжнародні та українські експерти розповіли про практику ЄСПЛ і Суду ЄС, міжнародні договори, аспекти адміністративного, господарського, кримінального й цивільного судочинства

Переваги адміністративного судочинства як механізму ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи; практика Суду Європейського Союзу і її застосування в господарському й цивільному судочинстві України; судовий захист та компенсація за завдану шкоду особам, які постраждали від війни (досвід Хорватії і стандарти Ради Європи); практика Європейського суду з прав людини щодо справ, пов’язаних із збройним конфліктом, – ці та інші питання висвітлили міжнародні й українські експерти під час підготовки суддів Верховного Суду.

Про практику ЄСПЛ щодо вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно безсторонності й незалежності суду розповіла голова Конституційного суду Литовської Республіки (2014–2023), суддя ЄСПЛ (2004–2013) Дануте Йочене. Вона, зокрема, зазначила, що в практиці ЄСПЛ тлумачення поняття «незалежність судової влади» (з посиланням здебільшого на ст. 6 Конвенції, але також і на статті 8, 10, 13, 18 Конвенції) охоплює багато аспектів. Серед них можуть бути, наприклад, гарантії справедливого суду; трибунал, встановлений законом; суб’єктивна та об’єктивна безсторонність суду / судді; соціальні (матеріальні) гарантії суддів; свобода вираження поглядів суддів тощо. Щодо тлумачення незалежності та безсторонності суду / судді, за словами Дануте Йочене, важливими є нещодавні рішення ЄСПЛ у справах «Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland» і «Xero Flor w Polsce sp. z o.o. v. Poland».

Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков пояснив особливості декларування під час воєнного стану. Так, правила подання декларації за 2022 рік зазнали певних змін. Наприклад, розділ 10 декларації доповнено окремим блоком «Криптовалюта», а розділ 14 спрощено. Голова НАЗК зауважив, що грошову допомогу від України треба декларувати, а джерелом доходу таких коштів у декларації рекомендовано вказувати Кабінет Міністрів України. Натомість допомогу від міжнародних організацій та інших держав під час війни не потрібно декларувати ні декларанту, ні членам його сім’ї, яких він зазначає в декларації, незалежно від того, перебував декларант чи члени його сім’ї на території України або за кордоном на час отримання такої допомоги.

Також із лекцією про історію становлення свобод у суспільстві та про нові виклики ідеї європейських фундаментальних свобод перед суддями ВС виступив професор філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій Баумейстер. Як наголосив лектор, свобода не є даністю чи просто фактом. Вона постійно потребує і політичних, і правових, і культурних, і особистісних зусиль. «Реалізація фундаментальних свобод – це робота, зрілість і відповідальність», – резюмував доповідач.

У межах спільної підготовки суддів адміністративного, господарського та цивільного касаційних судів міжнародний експерт Ради Європи Ліліан Апостол презентував юридичний аналіз відступу України від окремих зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. Спікер, зокрема, зазначив, що Україна фактично перебуває у процесі дерогації з 2015 року. Відтоді відступ від зобов’язань поширювався на непідконтрольні українській владі території, а з 2022 року застосування дерогації не обмежене територіально.

Також Ліліан Апостол акцентував на специфічних проблемах застосування дерогації в контексті збройного конфлікту та зауважив, що відступ від прав, що не допускають відступів, є неправомірним – такі права застосовуються, як і завжди. Йдеться, зокрема, про право на справедливий суд, оскільки воно стосується здійснення інших прав, що не допускають відступів. Водночас право на доступ до суду може бути обмеженим.

Завідувач кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Національної академії правових наук України Оксана Капліна присвятила свій виступ питанню щодо тлумачення норм права на прикладі норм кримінального процесуального права. Вона звернула увагу на те, що необхідність тлумачення положень КПК України зумовлена, зокрема, виникненням суперечності між формальним характером норм і динамікою суспільних відносин, прогалинами правового регулювання, наявністю в законодавстві оціночних понять, використанням спеціальних термінів з інших галузей права та суб’єктивними чинниками.

Правозастосовне тлумачення, за словами Оксани Капліної, є важливою умовою законного й обґрунтованого застосування норми права. Таке тлумачення забезпечує правильне, однакове розуміння і застосування норм права та єдність правозастосовної практики, а також сприяє виявленню і усуненню прогалин правового регулювання, колізій норм права та інших дефектів законодавства.

Про Угоду про асоціацію між Україною та ЄС як інструмент європеїзації правового порядку України в умовах статусу кандидата на вступ до ЄС на прикладі конкурентного законодавства та правозастосування розповіла проректор з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ксенія Смирнова.

Спікерка проаналізувала такі етапи європеїзації, як економічна інтеграція і політична асоціація, імплементація Угоди та отримання статусу кандидата на вступ до ЄС. Наступним етапом, на який очікує Україна, стане початок переговорів щодо вступу. Із цього моменту, за словами Ксенії Смирнової, відбудеться переорієнтація завдань і мети Угоди та оновлення додатків до неї. Станом на 24 лютого 2022 року, додала вона, Україна виконала 63 % зобов’язань, передбачених Угодою.

Під час підготовки суддів КАС ВС старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, заступник голови правління Центру політико-правових реформ, національний експерт проєкту ЄС «Право-Justice» к. ю. н. Віктор Тимощук ознайомив слухачів із ключовими новелами Закону України «Про адміністративну процедуру». Він розповів про принципи адміністративної процедури, учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду справи. Спікер також звернув увагу на ключові новели щодо прийняття адміністративного акта.

Професор кафедри адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, д. ю. н. Надія Писаренко розповіла про гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Так, на підставі аналізу статей 10, 229, 231, 232 КАС України можна дійти висновку, що таке фіксування відбувається в разі розгляду справи в судовому засіданні, має здійснюватися судами всіх інстанцій, оформлюється у вигляді технічного запису, який є додатком до протоколу судового засідання. При цьому, як зазначила спікерка, повне фіксування судового процесу технічними засобами є додатковим способом закріплення перебігу судового засідання, який дає змогу отримати достовірні дані, пов’язані з ходом засідання, дослідження доказів, висловлення міркувань із питань, що виникли впродовж засідання, а також сприяє відтворенню результатів засідання.

Питання щодо застосування антикорупційного законодавства в судах в умовах воєнного стану висвітлив директор Академії фінансового моніторингу к. ю. н., професор Ростислав Марчук.

Начальник відділу наукових досліджень проблем судочинства та науково-методичного забезпечення суддівської освіти Національної школи суддів України к. ю. н. заслужений юрист України Тетяна Фулей виступила з лекцією «Суб’єкти звернення до адміністративного суду: питання доступу до правосуддя». Зокрема, вона зауважила, що спільним елементом для верховенства права і правової держави є доступ до правосуддя. Доповідачка також звернулася до доповіді про правовладдя Венеційської комісії, у якій зазначено, що кожному має бути надана можливість оскаржувати дії і рішення влади, якщо вони не відповідають правам та інтересам особи. Заборона такого оскарження є порушенням верховенства права. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин справи згідно з відповідною (тобто достатньо прозорою і передбачуваною) методологією тлумачення.

Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев розповів слухачам про глобалізацію фінансових ринків і новели оподаткування в контексті євроінтеграції. Окрему увагу доповідач приділив обговоренню проблем, які виникли з моменту повномасштабного вторгнення. Серед іншого, він наголосив на тому, що чимало компаній навмисно уникають сплати податків, що негативно позначається на економіці країни.

Також лектор повідомив про новітні розробки, які вже найближчим часом хочуть запровадити для полегшення податкового обліку, а саме про електронну акцизну марку. З її допомогою відстежуватимуть обіг алкоголю, тютюнових виробів та електронних сигарет в Україні.

Суддя Федерального адміністративного суду Німеччини доктор Аксель Бухвальд виступив з темою «Розуміння та застосування практики Європейського суду з прав людини: релевантне застосування практики ЄСПЛ. Коректність цитування рішень ЄСПЛ». Він поділився досвідом застосування практики ЄСПЛ у судах Німеччини та розповів про кілька справ, які стосувалися обмеження прав учнів відвідувати школу під час пандемії COVID-19 у країні. Труднощі виникли через те, що кожен навчальний заклад має право самостійно визначати, який саме режим роботи буде запроваджено й наскільки жорсткими будуть обмеження.

Своєю чергою голова КАС ВС Михайло Смокович зазначив, що в Україні також орієнтуються на рішення ЄСПЛ та міжнародні договори під час розгляду справ.

Під час лекції доктор Аксель Бухвальд привітав Україну з важливою подією – створенням Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України. Про це було оголошено на Саміті глав держав та урядів Ради Європи, що відбувся у Рейк’явіку 16–17 травня 2023 року.

Про переваги адміністративного судочинства як механізму ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи поінформував слухачів суддя Федерального адміністративного суду Німеччини Мартін Штайнкюлер. «Адміністративні суди є найважливішим органом для забезпечення прав людини. Вони захищають громадян від втручання у їхні фундаментальні права, такі як свобода і право власності. Вони також дають громадянам можливість здійснювати свої основні права на свободу переконань, висловлювань, зібрання тощо, які є необхідними для функціонування демократії», – переконаний іноземний експерт.

Завершив навчальний день проректор з наукової роботи Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Дмитро Лученко. Він окреслив межі судового контролю при розгляді справ відповідно до ст. 266 КАС України. Говорячи про судовий контроль за дискреційними адміністративними актами суб’єктів владних повноважень, лектор нагадав про справу «Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus», яка розглядалася в ЄСПЛ. У ній було висловлено, що право на справедливий суд може бути реалізовано, якщо цілком досліджені всі питання, акти і права. За іншого підходу може скластися ситуація, коли фактичні обставини, які були визначальними для розв’язання конфлікту, не зазнають належної перевірки з боку суду.

Під час підготовки суддів КГС ВС професор кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету імені Василя Стуса Олена Беляневич розкрила тему «Ідея справедливості в господарському праві». Вона зазначила про те, що ідея справедливості – це інструмент, який може допомогти зробити життя кращим, і, як будь-яку іншу ідею, її треба оцінювати за двома критеріями: прагматичність та моральність. На думку спікерки, трьома основними стовпами, на які опиратиметься повоєнна держава, є безпека, справедливість і право кожного на самореалізацію.

Олена Беляневич проаналізувала ідею справедливості крізь призму загальних положень (зокрема, справедливість як основоположний принцип права фіксується в Конституції України) та зосередилася на об’єктивній (соціальній) та суб’єктивній справедливості в господарському праві. В контексті поглиблення євроінтеграційних процесів України професор також зазначила, що ЄС ґрунтується на таких неподільних та загальних цінностях, як людська гідність, свобода, рівність і солідарність.

Новації у сфері інтелектуальної власності, а також євроінтеграційний вектор розвитку ІР-сфери висвітлила директор Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» Олена Орлюк. Вона зауважила, що всі зобов’язання, які ІР-сфера взяла на себе за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, виконані та імплементовані в національне законодавство. Втім, подальша євроінтеграція України залежить не лише від рівня гармонізації національного і європейського ІР-законодавства, а і від якості та ефективності правозастосування цих положень. У цьому контексті роль суддів є провідною.

Спікерка акцентувала на тому, що базовим актом у сфері захисту ІР-прав у ЄС є Директива № 2004/48/ЄС щодо захисту прав інтелектуальної власності. У 2023 році ця Директива була імплементована в національне законодавство України в повному обсязі. Так, 20 березня 2023 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності», який, власне, і впроваджує Директиву в частині загальних зобов’язань, цивільних заходів, процедур і засобів захисту прав інтелектуальної власності, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, зміни до ЦК України та спеціальних законів в ІР-сфері уточнюють та доповнюють інститут цивільно-правової відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності у вигляді відшкодування правовласнику завданої майнової шкоди шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації та/або немайнової (моральної) шкоди, в тому числі встановлюють умови для визначення судом розміру збитків або компенсації для окремих об’єктів ІР-прав. Зміни до ЦПК України та ГПК України передбачають можливість витребування доказів від визначеного кола осіб у вигляді інформації про походження і мережі розповсюдження товарів чи послуг (канали збуту), що порушують ІР-права.

Практику Суду Європейського Союзу та її застосування в господарському судочинстві України проаналізувала завідувач кафедри міжнародного, цивільного та комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету Наталія Мазаракі. Серед іншого, вона дослідила досвід держав – кандидатів на вступ до ЄС щодо застосування практики Суду ЄС в цивільному судочинстві та рішення національних судів щодо застосування практики не лише ЄСПЛ, а й Суду ЄС. Спікерка зазначила про екстериторіальний вплив ЄС на національні правові системи, політику держав і транснаціональні корпорації насамперед у сфері конкуренції, цифрової економіки, довкілля та захисту прав споживачів. На думку Наталії Мазаракі, європеїзація українського законодавства збільшить навантаження на суди (зокрема, щодо спорів у сфері інтелектуальної власності, договірній сфері). Вона прогнозує, що актуалізується роль Науково-консультативної ради при ВС, а доводи сторін процесу ще більше аргументуватимуться практикою Суду ЄС.

Цивілістичний аспект санкцій щодо вилучення активів фізичних та юридичних осіб країни-агресора висвітлила заступник голови МКАС і МАК при ТПП України Інна Ємельянова. Вона зазначила про те, що Закон України «Про санкції», який набув чинності 2014 року, не містив такого виду санкції, як примусове вилучення активів фізичних та юридичних осіб. Цей вид санкцій з’явився в законодавстві у 2022 році. У березні 2022 року було ухвалено Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Окреслюючи світові тенденції, спікерка сказала, що іноземні партнери України заявляють про потребу створення належного правового механізму вилучення активів (як держави, так і приватних осіб) у тих, хто підтримує збройну агресію або сприяє їй і включений до санкційних переліків. І якщо із заморожуванням активів у світі все зрозуміло, то з примусовим вилученням не все так однозначно, а такі прецеденти є поодинокими.

Професор кафедри економічного права та економічного судочинства Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ніно Пацурія розповіла про перспективи впровадження технологій штучного інтелекту в забезпечення національної безпеки та обороноздатності України в повоєнний період. За її словами, Україна прийняла шість основних програмних довгострокових документів у безпековому напрямі, які стосуються (прямо або опосередковано) питань національної безпеки та обороноздатності й торкаються проблематики використання штучного інтелекту, Big Data та сучасних технологій. Окремо спікерка зосередилася на Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України, в якій ідеться про те, що високі темпи технологічних змін і перехід до нового технологічного укладу (штучний інтелект, розвиток нових технологій зв’язку, біотехнологій, електроніки та інше) ведуть до появи нових ринків і скорочення старих, а серед виробників озброєння загострюється конкуренція. Також Ніно Пацурія акцентувала на розпорядженні КМУ від 12 травня 2021 року № 438-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні на 2021–2024 роки».

Судову практику господарських судів щодо публічних закупівель проаналізував старший національний експерт проєкту ЄС «Підтримка реформи публічних закупівель в Україні» Олександр Шатковський. Спікер розкрив такі питання: ключові параметри правового регулювання закупівель в Україні та ЄС, юрисдикційні та процесуальні особливості судових справ щодо закупівель у господарських судах, резонансні приклади судової практики щодо застосування законодавства. За його словами, попри динамічні зміни до національного законодавства у сфері публічних закупівель судової практики накопичилося багато. Такі зміни Олександр Шатковський пов’язує з тим, що сфера закупівель тісно взаємодіє з іншими секторами економіки та системами права різних країн. Висока динаміка змін до законодавства є загальносвітовою тенденцією.

Неупередженість суду в господарському судочинстві: підхід ЄСПЛ та національний контекст – з такою темою виступила Тетяна Цувіна, доцент кафедри цивільної юстиції та адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, дослідниця Грацького університету імені Карла і Франца (Австрія). Спікерка зазначила, що неупередженість суду визнається гарантією, принципом цивільного судочинства в усіх правопорядках.

Аналізуючи доктринальне осмислення проблематики неупередженості суду, Тетяна Цувіна акцентувала на трьох аспектах. Перший аспект – процесуальний, у ньому йдеться передусім про сторони процесу, які зацікавлені в дотриманні гарантій неупередженості. Засобом забезпечення такого процесуального аспекту є інститут відводу й самовідводу судді. Другий аспект – етичний. Ідеться про необхідність дотримання вимог неупередженості, щоб суд як інституція мав певну довіру суспільства, був спроможний функціонувати в демократичній державі. Стейкхолдерами цього аспекту є самі судді, а засобом його забезпечення – інститут дисциплінарної відповідальності суддів за порушення вимоги неупередженості. Третій аспект – політичний. Він пов’язаний із суспільною довірою до судів. Особливо актуальний цей аспект у США, оскільки в деяких штатах суддівські посади є виборними.

Судову та арбітражну практику застосування Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» представила заступник голови МКАС при ТПП України Людмила Винокурова. Також вона зупинилася на перевагах міжнародного комерційного арбітражу. Спікерка зазначила, що судова практика має надважливе значення для розвитку інституту арбітражу незалежно від рівня законодавства, яке його регулює. На її думку, суди господарської та цивільної юрисдикцій сьогодні демонструють проарбітражний підхід.

Під час підготовки суддів ККС ВС королівський адвокат, суддя (Сполучене Королівство) Бенджамін Гумперт розповів про загальні положення та види воєнних злочинів, застосовність Римського статуту, злочини проти цивільного населення, проти особи та проти власності. Доповідач, зокрема, звернув увагу на те, що ст. 438 КК України можна і потрібно використовувати як «уможливлювальне положення» для переслідування поведінки, яка є грубим порушенням Женевських конвенцій.

Крім того, за його словами, кожен воєнний злочин містить чітку вимогу щодо зв’язку, який має бути встановлений у кожному конкретному випадку. Тобто має бути встановлено, що поведінка, яка розглядається, «мала місце в контексті та була пов’язана зі збройним конфліктом» або міжнародного, або неміжнародного характеру. Це вимога щодо зв’язку, яка суттєво та належно відділяє воєнні злочини від звичайних. Будь-яке неналежне розширене застосування законів про воєнні злочини може бути ефективно попереджене суворим застосуванням цієї вимоги.

Баристер «Монктон Чемберз» (Велика Британія) Джеремі МакБрайд висвітлив тему щодо кримінально-процесуального переслідування міжнародних злочинів у державах-учасницях Ради Європи в контексті практики ЄСПЛ. Так, ЄСПЛ, зокрема за останні два десятиліття, розглядав питання відповідності кримінального переслідування міжнародних злочинів (а також його відсутності) різним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Основна увага в цих справах була зосереджена на дотриманні заборони ретроспективної кримінальної відповідальності та покарання відповідно до ст. 7 Конвенції, різних аспектів вимог за ст. 6 Конвенції щодо справедливого розгляду та застосування заборони подвійного покарання за ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції.

Також спостерігалася значна кількість заяв щодо вбитих осіб чи таких, з якими неналежно поводилися, які стосувалися дотримання процесуального зобов’язання стосовно проведення ефективного розслідування у зв’язку з правом на життя та забороною неналежного поводження у статтях 2 і 3 Конвенції, яке відрізняється від будь-якого іншого зобов’язання щодо кримінального переслідування міжнародних злочинів.

Експерт Ради Європи Тео Біль (Бельгія) розповів про застосування процедури екстрадиції у кримінальному провадженні. Він зазначив, що в Бельгії запити про надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, які не вписуються в межі міжнародного правового інструменту щодо взаємної правової допомоги між Бельгією та запитуючою державою, виконуються лише за умови надання взаємної згоди про співпрацю. У виконанні зазначеного запиту повинно бути відмовлено, якщо: виконання може вплинути на суверенітет, безпеку чи громадський порядок або інші важливі інтереси Бельгії; запит стосується дій, що становлять політичні злочини або пов’язані з ними злочини в Бельгії; процедура, якій відповідає цей запит, мотивована причинами, пов’язаними з расовим, статевим, етнічним або соціальним походженням, генетичними характеристиками, мовою, релігією, політичними чи будь-якими іншими переконаннями, належністю до національної меншини, майном, народженням, інвалідністю, віком або сексуальною орієнтацією; запит стосується злочину, який карається смертною карою в запитуючій державі, лише якщо не можна обґрунтовано припустити, що виконання може зменшити ризик засудження до смертної кари, або якщо цей запит не є результатом вимоги, що походить від самого підозрюваного або обвинуваченого.

Експерт проєкту ЄС «Право-Justice» Даріуш Сілецький (Польща) окреслив питання щодо застосування міжнародних договорів при розгляді кримінальних проваджень проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку. Суддя земельного суду м. Кемптен (Німеччина) Ніклас Буллінгер акцентував на застосуванні цифрових доказів у кримінальному провадженні, а експерт РЄ, член експертно-консультативної групи РЄ з підтримки Офісу Генерального прокурора України, колишній військовий прокурор, бригадний генерал Великої Британії Джеймс Джонстон – на особливостях здійснення судового провадження in absentia.

Крім того, науковці розповіли суддям ККС ВС про основні новели проєкту нового КК України.

Під час підготовки судді КЦС ВС прослухали доповідь завідувача кафедри міжнародного, цивільного та комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету Наталії Мазаракі «Практика суду Європейського Союзу та її застосування в цивільному судочинстві України». Лекторка розповіла про «брюссельський ефект» (екстериторіальний вплив ЄС на національні правові системи, політику держав та транснаціональних корпорацій насамперед у сфері конкуренції, цифрової економіки, довкілля та захисту прав споживачів) та роль Суду ЄС у його дії. Вона також приділила увагу досвіду різних держав – кандидатів на вступ до ЄС у застосуванні практики Суду ЄС у цивільному судочинстві. Окремо обговорили особливості європеїзації регулювання приватноправових відносин.

Доповідачка наголосила на тому, що українські суди дедалі частіше посилаються на рішення європейських судів. Зокрема, вона звернула увагу на справу № 910/9627/20 від 3 серпня 2022 року, у якій Верховний Суд зазначив, що з огляду на європейський напрям розвитку України, а також початок дії Угоди про асоціацію між Україною та ЄС правові позиції, сформульовані в рішеннях Суду ЄС, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи ЄС, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, стосовно яких виник спір.

Крім того, Наталія Мазаракі зауважила, що європеїзація національного законодавства може суттєво збільшити навантаження на українські суди, тож необхідно вже зараз організувати відповідну підготовку суддів та їхніх помічників.

Суддя Конституційного Суду України Галина Юровська виступила з темою «Застосування юридичних позицій Конституційного Суду України при розгляді цивільних справ». Вона розповіла про судову практику КСУ та особливості роботи Суду з конституційними скаргами від громадян та юридичних осіб.

Жваве обговорення викликало питання можливості застосування норм права, які були визнані неконституційними, однак у зв’язку з дією воєнного стану в Україні втрата ними чинності була тимчасово відтермінована.

На думку Галини Юровської, такі норми не можуть застосовуватися, адже рішення щодо них уже ухвалені, хоча законодавчі зміни й досі не відбулися.

Про міжнародний досвід щодо судового захисту та компенсації за завдану шкоду особам, які постраждали від війни, учасників навчання поінформувала експерт Ради Європи, суддя Конституційного суду Республіки Хорватія у відставці Славіца Баніг. На прикладі Хорватії, яка відносно нещодавно пережила війну, вона розповіла про те, як змінювалося законодавство країни, щоб захистити інтереси громадян та мати можливість отримати в майбутньому компенсацію від агресора. Однією з проблем, які виникли, стало те, що право на компенсацію мали лише ті, чиє майно було розташоване на окупованій території, тоді як теракти ставалися по всій країні. Це стало першим поштовхом для змін.

Зараз у законодавстві Хорватії прописаний механізм відповідальності держави за шкоду, завдану через воєнні дії будь-якої з країн-учасниць конфлікту. У своєму виступі Славіца Баніг наголосила на тому, що більшість подібних справ суди розглядали дуже довго, адже необхідно було зібрати всі докази, щоб довести, що збитки були отримані саме внаслідок воєнного конфлікту.

Доцент кафедри цивільної юстиції та адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тетяна Цувіна присвятила свій виступ темі «Правосуддя в умовах війни: процесуальний аспект в контексті права на справедливий суд». Вона нагадала слухачам про складники права на справедливий суд та на прикладі судових рішень ЄСПЛ розглянула, у яких випадках це право може мати певні обмеження, зокрема з огляду на дію воєнного стану в Україні.

Значну увагу викликало питання щодо використання електронного судочинства.

Доповідачка також згадала про постанову Верховного Суду від 20 січня 2023 року № 465/6147/18. У ній вказано, що суд керується тим, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її в заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає (принаймні не заперечує), щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це покладає на учасника справи обов’язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно й добросовісно. Тому слід керуватися презумпцією обізнаності: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

В межах лекції учасники навчання обмінялися думками щодо того, як має діяти суд у випадку, якщо однією зі сторін є держава-агресор, та який спосіб повідомлення рф про судовий розгляд буде прийнятним і легітимним.

Голова КЦС ВС Борис Гулько подякував викладачам за цікаве й інформативне навчання і наголосив на актуальності та важливості висвітлених тем.

Під час підготовки судів КЦС ВС професор кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, д. ю. н. Інна Спасибо-Фатєєва прочитала лекцію «Ефективні способи захисту в судовій практиці». Вона зазначила, що у 2017 році ст. 16 ЦК України, яка визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, доповнено нормою про право суду встановлювати інший спосіб захисту. Водночас ст. 5 ЦПК України передбачає можливість визначення судом за заявою позивача ефективного способу захисту, прямо не передбаченого законом. Тобто суд не може відмовити в задоволенні позову, мотивуючи, що спосіб захисту, про який просить позивач, не передбачений законом. Натомість суд може відхилити обраний позивачем неефективний спосіб захисту й захистити право особи в інший спосіб.

Доповідачка навела критерії ефективності способу захисту. При його обранні слід враховувати: зусилля постраждалої особи (кількість звернень до суду, строки тощо); реальність настання тих правових результатів / наслідків, до яких прагнула особа; вплив на права інших осіб; як це відбивається на цивільному обороті та на повазі до права; чи відповідає позовна вимога принципам права; чи не є вона зловживанням правом. Також професор проаналізувала способи захисту в різних категоріях спорів.

Крім того, Інна Спасибо-Фатєєва прочитала лекцію «Спільна власність: правовий режим, спори між співвласниками та третіми особами». Різновидами спорів цієї категорії є справи про: поділ майна між подружжям; примусове припинення права на частку (ст. 365 ЦК України); переважне право придбання частки (ст. 362 ЦК України); виділ та поділ частки, у тому числі такий, що відбивається на правах третіх осіб; звернення стягнення на частку; порядок користування майном; форму правочинів, предметом яких є частка в спільній власності на нерухоме майно; визнання правочинів недійсними за відсутності згоди другого з подружжя; визначення розміру часток; допоміжні приміщення. Доповідачка розповіла про відмінність спільної сумісної власності від спільної часткової власності, правову природу частки й акцентувала, що на частки поділяється право, а не майно.

Доцент кафедри цивільної юстиції та адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, д. ю. н. Тетяна Цувіна прочитала лекцію «Неупередженість суду в цивільному судочинстві: підхід ЄСПЛ та національний контекст». За її словами, найбільше значення мають гарантії неупередженості суду, закріплені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та їх тлумачення у практиці ЄСПЛ. Водночас лекторка згадала і відповідні гарантії, закріплені в Конституції США. Тому цікаво порівняти в цьому аспекті традиції континентального та англосаксонського права. Також про неупередженість ідеться в другому принципі Бангалорських принципів поведінки суддів. Стандартам неупередженості суддів неодноразово приділяла увагу Консультативна рада європейських суддів (висновки № 1, № 3).

Тетяна Цувіна звернула увагу на процесуальний аспект неупередженості судді (засоби забезпечення – інститути відводу, самовідводу) та етичний аспект (засіб забезпечення – інститут дисциплінарної відповідальності). У США також наявний політичний аспект з огляду на виборність суддів.

Доктор Вищої школи м. Гейдельберг (Німеччина) Кристоф Шертль розповів про практику Суду справедливості ЄС в цивільних справах та її застосування в національному судочинстві європейських країн.

Він звернув увагу на основні нормативні акти, які регулюють діяльність судової системи ЄС. Лектор зазначив, що до Суду справедливості можуть звертатися лише національні суди, а не громадяни. При цьому суди договірних країн усіх інстанцій мають право звернутися до Суду справедливості в разі необхідності тлумачення норм директив ЄС, а вищі суди мають відповідний обов’язок. Основне завдання Суду – забезпечення уніфікованого тлумачення відповідних норм. Тобто Європейський суд не вирішує спори по суті, це компетенція національних судів. Він передусім перевіряє інтерпретацію національними судами європейського права. Отже, повноваження національних судів і Європейського суду чітко розмежовані.

Також під час навчання норвезький науковець у сфері права Ганс Петтер Ґравер презентував суддям свою книгу «Герої в суддівській мантії: добросовісне (чесне) суддівство в умовах аморальних законів».

Підготовку організувала Національна школа суддів України у співпраці з програмою USAID «Справедливість для всіх»; проєктами Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», «Забезпечення ефективної реалізації права на справедливий суд (стаття 6 ЄКПЛ) в Україні», «Посилення заходів щодо протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму в Україні», «Зміцнення прав людини в системі кримінальної юстиції України», «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні»; проєктами ЄС «Право-Justice», «Підтримка реформи публічних закупівель в Україні»; проєктом «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя, фаза ІІ» (програма підтримки ОБСЄ для України); Благодійною організацією «Адвокати за міжнародний розвиток» (Велика Британія) та Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва.