Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Висвітленню правових позицій Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справ, переданих для вирішення виключної правової проблеми або відступу від висновку щодо застосування норм права в подібних відносинах, присвятив лекцію суддя ВП ВС Олександр Золотніков. Він виступив у межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів окружних адміністративних судів, організованої Національною школою суддів України.
Доповідач зазначив, що ВП розглядає справи адміністративної юрисдикції за апеляційними скаргами учасників справ, що були розглянуті КАС ВС як судом першої інстанції; справи, передані касаційним судом на розгляд ВП ВС:
– Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду;
– Великої Палати Верховного Суду;
– Верховного Суду України;
Також ВП ВС розглядає адміністративні справи з підстав, визначених у п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України, яка стосується встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні цієї справи судом (ч. 3 ст. 365 КАС України). Наприклад, якщо особа отримала рішення ЄСПЛ на свою користь і вважає, що є підстави для перегляду судових рішень, постановлених у її справі, така особа звертається до ВП ВС, яка здійснює перегляд судових рішень у цій справі в усіх юрисдикціях.
Також ВП переглядає скарги на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалені за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарних палат, за правилами касаційного провадження (ч. 7 ст. 266 КАС України). Тобто дисциплінарні палати ВРП виступають як квазісуд першої інстанції, сама ВРП – як суд апеляційної інстанції, а ВП – як суд касаційної інстанції.
Олександр Золотніков звернув увагу на справи, пов’язані з розглядом податкових спорів. Так, у справі № 816/228/17 ВП ВС відступила від правового висновку Верховного Суду України, який вважав можливим оскарження наказу про призначення перевірки з питань дотримання податкового законодавства після її проведення.
ВП ВС дійшла висновку, що у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
У цій самій справі Суд вказав, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні й проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Також суддя-тренер розповів про рішення у справі № 160/3364/19 про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення за наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб підприємств-контрагентів позивача.
Велика Палата в цій справі зазначила, що з огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму ст. 205 КК України, яка має інший предмет регулювання, ВП ВС визнала необґрунтованим висновок ВСУ про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв’язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Розглядаючи справу, ВП зазначила, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, містять інформацію, яка не відповідає дійсності, платник податків має спростувати ці доводи (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Олександр Золотніков розповів про висновки ВП ВС у соціальних спорах, зокрема в постанові № 825/997/17, щодо обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Суть спору полягала в тому, що військова частина відмовила у включенні щомісячної додаткової грошової винагороди у склад грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, мотивуючи це відсутністю законних підстав. Велика Палата зазначила, що застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Суддя ще розповів про рішення ВП ВС у справі № 200/7786/19-а щодо перерахунку пенсії військовослужбовця – учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у справі № 520/2098/19 стосовно перерахунку пенсії військовослужбовця з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, у справі № 160/15864/20 про непоширення Закону України «Про захист прав споживачів» на спори фізичних осіб з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ін.
_03_03.png)