Представники ВС розповіли про захист соціальних та інших прав військовослужбовців

Судді та працівники апарату Верховного Суду провели тренінг для тренерів на тему «Захист соціальних та інших прав військовослужбовців», який організовано Національною школою суддів України у співпраці з Академією Фольке Бернадотта та ГО «Громадський центр правових ініціатив».

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ян Берназюк під час заходу розповів про конституційні гарантії реалізації права на соціальний захист. Він зазначив, що однакове розуміння Конституції України фізичною особою, яка, як правило, розраховує на допомогу у сфері соціального захисту, та суб’єктом владних повноважень, який зобов’язаний забезпечувати в межах своєї компетенції реалізацію цього захисту, дозволяє уникати непорозумінь та, відповідно, судових спорів, а також сприяє справедливому розподілу суспільних благ і зростанню довіри до держави як однієї з найважливіших засад її існування та розвитку. На думку лектора, уникнути непорозумінь у соціальних спорах можливо через якість законодавства, ефективну правозастосовну діяльність органів соціального захисту та єдність практики Верховного Суду.

Доповідач зауважив, що Конституція України визначила не тільки коло осіб, але і встановила мінімальні розміри соціального захисту, які гарантуються в нашій державі для таких осіб. Унормовано механізми, які повинні гарантувати мінімальний соціальний захист і створювати реальні передумови реалізації взятих державою у цій сфері зобов’язань. Крім того, соціальний захист на рівні Конституції України має свою особливість щодо представництва.

Право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суддя зазначив, що Конституція України безпосередньо закріплює низку концептуальних видів гарантій, спрямованих на реалізацію статусу України як соціальної держави та, відповідно, права кожного на соціальний захист, яке досить тісно пов’язане з правом на життя (стосується підтримки найбільш уразливих категорій громадян), материнства (підтримка жінок), а також національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України (підтримка військовослужбовців та членів їх сімей).

Ян Берназюк також презентував правові висновки Конституційного Суду України у сфері захисту соціальних прав.

Із презентацією Яна Берназюка можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3SUnRzq.

Суддя КАС ВС Анна Бучик розповіла про гарантії прав та соціального захисту ветеранів, а також про проблемні питання щодо пенсійного забезпечення ветеранів.

У своєму виступі лекторка проаналізувала постанови Верховного Суду з відповідної категорії спорів.

Так, зокрема, суддя звернула увагу на постанову ВС від 24 червня 2021 року у справі № 240/9932/20 щодо обов’язкової умови надання статусу учасника бойових дій. Суд зазначив, що обов’язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав. Якщо законодавством України не передбачено отримання статусу учасника бойових дій за участь у миротворчій місії на території певної держави, в особи не виникає «законних очікувань» щодо отримання статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Розглядаючи постанову ВС від 24 березня 2021 року у справі №  818/62/17 про вирішення питання щодо присвоєння статусу учасника бойових дій загиблій особі, суддя зазначила, що законодавством не передбачено права іншої особи вимагати присвоєння статусу учасника бойових дій загиблій особі. Право на реалізацію передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» можливостей у зв’язку з наданням особі певного статусу нерозривно пов’язане з такою особою. А тому, згідно із законодавством, не передбачено права іншої особи вимагати присвоєння статусу учасника бойових дій загиблій особі.

Лекторка ознайомила слухачів також із правовою позицією, викладеною в постанові ВС від 2 серпня 2022 року у справі № 360/2417/21 щодо умов для виникнення права на дострокове призначення пенсії за віком особі зі статусом учасника бойових дій. Суд дійшов висновку, що правом на дострокове призначення пенсії за віком за визначених умов наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які є військовослужбовцями, резервістами чи військовозобов’язаними, або особами, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Із презентацією Анни Бучик можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3TUdXPB.

Суддя КАС ВС Олена Губська виступила з доповіддю на тему «Ефективні способи поновлення порушених прав». 

Лекторка зазначила, що наразі військовослужбовці звертаються до суб’єктів владних повноважень не тільки щодо отримання статусу учасника бойових дій чи з питань виплати грошової допомоги, а й щодо: призову на військову службу; ненаправлення позивачів на проходження медкомісій; перерахунку виплати пенсії; оскарження рішень щодо резервістів та військовослужбовців під час мобілізації; заборони перетину державного кордону; звільнення військовослужбовців під час дії військового стану; відмови у виплаті додаткової винагороди.   

Суддя акцентувала, що для застосування способу захисту суд повинен з’ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача, а також можливість захисту в обраний позивачем спосіб. Як приклад Олена Губська навела постанову ВП ВС від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, у якій, зокрема, зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача, то в цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Олена Губська також зазначила, що актуальним залишається і питання щодо дискреційних повноважень суб’єкта владних повноважень при вирішенні спорів. Так, суддя звернула увагу на рішення ВС від 30 грудня 2020 року у справі № 359/8843/16-а, у якій позивач просив визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненадання довідки про додаткові види грошового забезпечення, а також зобов’язати цю частину скласти та надати відповідну довідку. 

Із презентацією Олени Губської можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3F2x9Xb.

Заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальник правового управління Касаційного цивільного суду у складі ВС Михайло Шумило розповів про гарантії трудових прав осіб, призваних до лав ЗСУ під час війни.

Лектор зазначив, що окремої уваги заслуговує питання щодо збереження середнього заробітку особам, які уклали контракт добровольця територіальної оборони. Так, Міністерство економіки України у коментарі до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» чітко вказало, що у зв’язку з тим і враховуючи, що норми Закону № 2352 та форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів добровольчих формувань територіальних громад, зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається. Отже, роботодавець вправі вимагати від добровольця – члена добровольчого формування територіальних громад підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється в робочий час.

Нагадав Михайло Шумило і про постанову Великої Палати ВС у зразковій справі № 160/3586/19 щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині перерахунку та виплати їм пенсії у зв’язку зі скасуванням у судовому порядку встановлених КМУ обмежень на відповідні виплати.

Крім того, доповідач звернув увагу на правові позиції КЦС ВС у спорах, які стосуються збереження місця роботи і посади. Зокрема, запропонував ознайомитися із постановою КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 505/3941/16-ц. У ній Суд зазначив, що оскільки позивач уклав контракт про проходження військової служби у ЗСУ під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, він, як військовослужбовець, користується пільгами, передбаченими ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Суддя КАС ВС Олександр Стародуб ознайомив учасників заходу з актуальною практикою вирішення спорів щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям.

Він звернув увагу на підстави надання одноразової грошової допомоги та порядок призначення і виплати такої допомоги, а також узагальнив перелік фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справ щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Лектор здійснив огляд рішень про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, розглянутих у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Зокрема, йшлося про позиції у справах щодо: строків, протягом яких у військовослужбовців строкової військової служби виникає право на отримання допомоги (постанова КАС ВС від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17); обов’язку підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) (постанова КАС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18); виплати допомоги в разі встановлення вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (постанова КАС ВС від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19); застосування дворічного строку в разі встановлення інвалідності після попереднього встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (постанова КАС ВС від 2 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957).

Проаналізував суддя і позиції ВС, які стосувалися: строків, протягом яких зацікавлена особа повинна звернутися за виплатою одноразової грошової допомоги (постанова КАС ВС від 29 листопада 2021 року у справі № 140/3335/19); визнання дати виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця та розміру для її нарахування (постанова КАС ВС від 7 грудня 2021 року у справі № 465/1980/18); відсутності у законодавстві конкретного визначеного виду документа на підтвердження причин і обставин поранення (постанова КАС ВС від 27 липня 2022 року у справі № 620/3562/18); уповноваженої особи на виплату грошової допомоги (постанова КАС ВС від 17 січня 2022 року у справі № 806/1717/16); про обов’язок обласного військового комісаріату щодо направлення висновку (постанова КАС ВС від 18 серпня 2021 року у справі № 822/2592/16).

Із презентацією Олександра Стародуба можна ознайомитися за посиланням: https://cutt.ly/mN4Sem5. 

Говорячи про застосування норм Конституції України як норм прямої дії, суддя КАС ВС Альберт Єзеров нагадав про постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». У ній, зокрема, йдеться про те, що оскільки Конституція України, як зазначено в ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, то суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке їй не суперечить.

Лектор зазначив, що суд може застосовувати пряму дію Конституції при розгляді будь-якої справи, коли оцінює норми на предмет відповідності нормам більш високої юридичної сили. Він зауважив, що оскільки Конституція має найвищу юридичну силу, то суди також мають оцінювати на відповідність Конституції акти різних суб’єктів. Крім того, має бути наявна норма Конституції, яка регулює відповідні відносини з чіткою диспозицією, або юридична позиція Конституційного Суду України щодо цієї норми.

Альберт Єзеров також навів приклади правових механізмів, які пов’язані із застосуванням норми Конституції України як норми прямої дії. Так, суддя звернув увагу на позицію, викладену у справі № 360/3611/20. Суд наголосив, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав, більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Помічник судді ВС Марія Рудковська провела практичні заняття, під час яких учасники оцінювали та аналізували правові ситуації у сфері захисту прав та інтересів військовослужбовців.