Суддя КЦС ВС Андрій Грушицький розповів суддям місцевих судів про ефективні способи захисту порушеного права

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Андрій Грушицький виступив із лекцією на тему «Застосування судом ефективного способу захисту порушеного права. Актуальна практика Верховного Суду» в межах програми підготовки суддів місцевих загальних судів, організованої та проведеної Національною школою суддів України впродовж 24–28 січня 2022 року.

Лектор нагадав, що основні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені в ч. 2 ст. 16 ЦК України. Зокрема, досить поширеними є такі способи, як визнання правочину недійсним, відшкодування шкоди. У п. 10 цієї частини зазначено про визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. «Зауважте, в Кодексі йдеться не про визнання протиправним чи неправомірним, а саме про визнання незаконним. Якщо ж говорити про правочин, то в ЦК України передбачена можливість визнати його недійсним. А скасувати можна лише рішення суду, довіреність або заповіт», – звернув увагу Андрій Грушицький. Він додав, що КАС України розширив коло способів захисту такими формами, як визнання протиправним, нечинним, скасування акта, визнання його незаконним. Тепер такі вимоги часто можна побачити й в цивільному судочинстві.

Суддя нагадав, що з 2017 року суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України). «Остання частина цієї норми свідчить про те, що суддя не може вигадати якийсь із способів захисту – такий спосіб має бути передбачений законом», – зауважив лектор. Проте варто пам’ятати й про те, що за ст. 5 ЦПК України спосіб захисту прав може бути визначений не тільки законом, а й договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За словами судді, позивач має викласти цей новий спосіб захисту в своїй позовній заяві, і якщо цей спосіб є ефективним, суддя повинен погодитися з ним та застосувати в судовому рішенні.

Розповідаючи про нові способи захисту прав особи, Андрій Грушицький зупинився на банківських правовідносинах. Зокрема, у 2020 році ст. 5 ЦПК України доповнюється таким способом захисту, як відшкодування завданої шкоди у грошовій формі для захисту прав осіб у правовідносинах з банками. Низка нових способів передбачена в ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017 року), зокрема заборона наближатися, обмеження спілкування з постраждалою дитиною абощо. «Законодавство і судова практика змінюються. Те, що ще раніше здавалося неможливим, зараз передбачено на рівні закону», – сказав лектор.

Також суддя розповів про нюанси застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зупинився на понятті ефективного захисту права крізь призму іноземних правових систем.

Варто пам’ятати й про те, що ст. 13 Конвенції «Право на ефективний засіб юридичного захисту» передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Андрій Грушицький акцентував, що в низці постанов Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Далі суддя розглянув поняття «ефективність» на прикладі конкретних судових справ і виділив такі умови для ефективного захисту права: належний рівень правничої допомоги, чітке формулювання позовних вимог, задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу, можливість виконання ухваленого рішення.  

У постанові ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження №14-90 цс19) йдеться про те, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

У постанові ВП ВС від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження №12-112 гс 18) зазначено про те, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

«Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту», – йдеться в постанові ВП ВС від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов’язковість укладення якої передбачена ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту. На це звернено увагу в постанові ВП ВС від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Окремо лектор зупинився на віндикаційних та негаторних позовах. Він прогнозує, що ці інститути в судовій практиці застосовуватимуться все частіше. Наприклад, у постанові ВП ВС від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження №14-2 цс21) йдеться про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Із презентацією Андрія Грушицького можна ознайомитися тут.