Суддя КАС ВС Володимир Бевзенко провів навчання щодо перевірки справ на предмет їх належності до адміністративної юрисдикції

У межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів апеляційних адміністративних судів, організованої Національною школою суддів України, 23 листопада 2021 року суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Володимир Бевзенко прочитав лекцію на тему «Адміністративна юрисдикція. Проблеми розмежування», навівши як приклад справи щодо регулювання містобудівної діяльності.

Перед початком тематичної лекції доповідач звернув увагу слухачів, що Верховна Рада України 16 листопада 2021 року ухвалила нові закони. Так, Закон України «Про адміністративну процедуру» (№ 3475) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати публічно-владні управлінські функції, з особами щодо прийняття та виконання адміністративних актів.

Закон України «Про правотворчу діяльність» (№ 5707) спрямований на визначення засад і порядку здійснення правотворчої діяльності в Україні, зокрема принципів правотворчої діяльності та регулювання відносин, пов’язаних із її плануванням, розробкою, прийняттям (виданням) та реалізацією нормативно-правових актів.

У Законі України «Про медіацію» (№ 3504), зазначено, що медіація може застосовуватися у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають у цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносинах, а також кримінальних провадженнях під час укладання угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин.

Виступаючи на тему лекції, Володимир Бевзенко зазначив, що всі без винятку справи щодо регулювання містобудівної діяльності (ст. 19 КАС України) перевіряються на предмет: їх належності до адміністративної юрисдикції; передумов захисту в адміністративному процесі прав, свобод, інтересів; наявності субʼєкта владних повноважень; застосування загальних, особливих, суміжних положень КАС України.

Справам щодо регулювання містобудівної діяльності властиві: суттєва кількість рішень, дій, бездіяльності СВП; значна кількість учасників будівельних правовідносин; урегульованість різними й численними нормами публічного будівельного права; наявність порушень прав, свобод, інтересів третіх осіб (неучасників спірних будівельних правовідносин, які оскаржують містобудівні умови та обмеження, видані в інтересах, наприклад, забудовника).

Володимир Бевзенко наголосив, що судді мають брати до уваги передумови захисту субʼєктивних прав, свобод, інтересів, оскільки це один із чинників успішності як звернення до адміністративного суду, так і вирішення справи по суті на користь позивача. Врахування передумов визначатиме подальший рух позовної заяви й адміністративної справи: чи вона буде залишена без руху, повернена, чи буде відмовлено у відкритті провадження або відкрито провадження з подальшою відмовою у задоволенні позовних вимог тощо.

Як приклад суддя навів справу № 420/2719/20, у якій суди першої та апеляційної інстанцій закрили провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, мотивуючи тим, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу правовідносин. Верховний Суд скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, звернувши увагу на наявність у позивача екологічного інтересу та необхідність захисту саме екологічних прав при оскарженні спірних МОУ. Крім цього, у цій справі колегія суддів КАС ВС зазначила, що спір є публічно-правовим і належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому п’яти критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли й існували публічно-правові відносини; присутність у спірних правовідносинах суб’єкта владних повноважень; дії вчинені суб’єктом владних повноважень; суб’єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.

Справам щодо регулювання містобудівної діяльності властиві такі основні види процедур: дозвільні / заявні (зокрема, дозвіл на виконання будівельних робіт) і втручальні (зокрема, державний архітектурно-будівельний контроль). Кожному виду процедур притаманні власні підстави, зміст, перелік документів, особливостей.

Серед прикладів норм щодо дозвільних процедур доповідач навів норму про те, що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі йому органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт – щодо об’єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Як на приклад правової норми, що регулює втручальну процедуру, суддя звернув увагу на ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо знесення самочинно збудованих об’єктів. У цій статті передбачено, що у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта (ст. 376 ЦК України) та компенсацію витрат, пов’язаних із таким знесенням. 

Із презентацією судді КАС ВС Володимира Бевзенка можна ознайомитися тут.