Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Як в умовах повномасштабної війни та євроінтеграційних процесів удосконалити систему протидії легалізації (відмиванню) коштів? Про це представники парламенту, виконавчої влади, судочинства, правоохоронних органів, фінансового сектору, бізнесу, експерти й міжнародні партнери говорили в межах форуму «Слідкуй за грошима – нові підходи до боротьби з відмиванням коштів», організованого Радіо NV.
Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко взяв участь у дискусійній панелі форму, присвяченій розслідуванню злочинів відмивання коштів. До дискусії також долучилися керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко, перший заступник Директора Національного антикорупційного бюро України Денис Гюльмагомедов, перший заступник Директора Бюро економічної безпеки України Тарас Щербай, заступник Генерального прокурора Максим Крим і заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Артем Шевчишен.
Як зауважив Голова ВС Станіслав Кравченко, недостатньо лише покарати за незаконне заволодіння коштами. Не менш важливо запобігти спробам легалізації таких коштів.
Станіслав Кравченко звернувся до тлумачення цього правопорушення в національному кримінальному законодавстві – ст. 209 КК України («Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом»), наголосивши на потребі в уніфікації практики застосування її положень. Зокрема, Голова ВС звернув увагу на дискусійне питання щодо того, чи будь-яке «набуття, володіння, використання, розпорядження майном», як це зазначено в наведеній статті, є його легалізацією (відмиванням), а не іншою операцією з майном злочинного походження. Відсутність чітких критеріїв для визначення діяння як легалізації майна призводить до неоднакових підходів судів до застосування ст. 209 КК України. Водночас, як наголосив Станіслав Кравченко, важливо розуміти, що обов’язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, є саме спеціальна мета легалізації.
Так само питання виникають стосовно формулювання наведеного положення, за яким фактичні обставини мають свідчити про одержання майна злочинним шляхом. На переконання Станіслава Кравченка, цей аспект тісно пов’язаний із встановленням предикатного злочину (предиката) – первинного суспільно небезпечного діяння, в результаті якого були незаконно одержані доходи або майно, що стали предметом легалізації (відмивання). Хоча навіть за практикою Європейського суду з прав людини відсутність окремого обвинувального вироку щодо предикатного злочину сама по собі не виключає можливості притягнення особи до відповідальності за легалізацію, не можна забувати про принцип презумпції невинуватості, закріплений у Конституції України.
Говорячи про доказування у справах щодо легалізації коштів, Голова ВС акцентував: у справах, які стосуються і воєнних злочинів, і злочинів проти основ національної безпеки, і особливо корупційних злочинів, стандарти доказування мають бути однаково чіткими й високими, тим більше в період війни.
Станіслав Кравченко зауважив про необхідність вдосконалення законодавства й правозастосування в напрямі визначення того, які саме види операцій з коштами є легалізацією, а також встановлення суми коштів для кваліфікації діяння за ст. 209 КК України.
Також у межах дискусійної панелі учасники обговорили перспективи приєднання України до SEPA (Single Euro Payments Area) – Єдиного європейського платіжного простору.
_03_03.png)