Постанова ОП КГС ВС від 02 грудня 2020 року у справі № 905/105/20

https://reyestr.court.gov.ua/Review/93296139

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/105/20

 

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова K.M., Ткача І.В.

 

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020

та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020

у справі № 905/105/20

за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбор"

про зобов`язання повернути земельну ділянку,-

 

ВСТАНОВИВ:

 

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області з позовом до ТОВ "Харбор" про зобов`язання повернути на користь Маріупольської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 1412300000:03:008:0118, яка знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Заозерна, б/н, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду.

 

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі № 905/105/20 (суддя Макарова Ю. В.) повернуто керівнику Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області позовну заяву №01-45-4785 вих-19 від 27.12.2019, подану в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до ТОВ "Харбор", про зобов`язання повернути земельну ділянку та додані до неї документи на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України

 

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі №905/105/20 (колегія суддів: Пуль О. А. головуючий, Білоусов Я. О., Тарасов І. В.) ухвалу господарського суду Донецької області від 17.02.2020  залишено без змін.

 

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі № 905/105/20; направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

 

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги  зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень ст. 174, ч. 5 ст.236 ГПК України та неправильне застосування ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

 

На думку заступника прокурора Харківської області, вимога про повернення орендарем земельної ділянки є похідною від припинення договору оренди землі від 04.04.2009, укладеного між Маріупольською міською радою та ТОВ "Харбор", і свідчить про існування між сторонами саме договірних правовідносин; майно, яке повертається, із власності Маріупольської міської ради (орендодавця) не вибувало, а передавалося лише у користування, тому вимоги мають зобов`язальний характер; безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не є зміна складу майна сторін, а тому вони не є майновими.

 

Наголошуючи на правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, заявник касаційної скарги зазначає про помилковість посилання суду першої та апеляційної інстанції на ухвалу Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 923/441/18, оскільки, на думку прокурора, суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

 

Крім того, заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі зазначає, що спір у справі № 915/441/17 не є подібним до спору у справі, що розглядається, оскільки позовні вимоги стосуються витребування земельної ділянки з постійного користування.

 

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги заступника прокурора Харківської області у справі № 905/105/20 визначено склад колегії суддів: Багай Н.О. - головуючий (доповідач), Краснов Є.В., Зуєв В.А., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.07.2020.  

 

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

 

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 і рішення Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі № 905/105/20 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі №905/105/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 касаційну заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі № 905/105/20 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України у зв`язку з тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Багай Н.О. - головуючий, Зуєв В.А., Краснов Є.В. вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування ст. 163 ГПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 915/742/17.

 

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/105/20 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:  Ткаченко Н.Г. - головуючий, Ткач І.В., Селіваненк В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.10.2020.

 

У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й. та перебуванням судді Ткача І.В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/105/20 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:  Ткаченко Н.Г. - головуючий, Селіваненко В.П., Пільков K.M., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.10.2020.

 

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 905/105/20 прийнято касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі № 905/105/20 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; призначено розгляд справи №905/105/20 за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

 

У зв`язку з виходом з відпустки судді Катеринчук Л.Й., виходом з лікарняного судді Ткача І.В. та у зв`язку з відпусткою судді Селіваненко В.П., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/105/20 визначено склад колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий,  Пільков K.M., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., Катеринчук Л.Й., Ткач І.В., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.12.2020.

 

Відзиви на касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

 

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради про зобов`язання ТОВ "Харбор" повернути земельну ділянку у зв`язку з припиненням дії договору оренди, укладеного 04.06.2009 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Харбор" (орендар).

 

Основні вимоги, що пред`являються до форми та змісту позовної заяви, визначені ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України.

 

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються,  зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

 

Відповідно до положень ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

 

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

 

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

 

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 позовну заяву прокурора залишено без руху; зобов`язано прокурора усунути недоліки позовної заяви шляхом подання доказів доплати судового збору за подання позову у сумі 2 764, 31 грн; встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять робочих днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

 

Зазначена ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки є майновою вимогою; відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України  "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; пунктом 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України передбачено, що ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - визначається вартістю майна.

 

З матеріалів справи місцевим господарським судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1412300000:03:008:0118 становить 312354,14грн.

Відтак, за висновком суду, звертаючись із позовом до суду про повернення земельної ділянки, Маріупольська місцева прокуратура № 2 Донецької області мала сплати судовий збір за ставкою 1,5% від вартості спірної земельної ділянки, тобто  у сумі 4 685,31грн.

При цьому, суд першої інстанції послався на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №   923/441/18, згідно з якими судовий збір при поданні позову підлягає сплаті виходячи із вартості спірної земельної ділянки.

 

Господарським судом Донецької області зазначено, що у даному випадку, в порушення наведених вище норм, Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 Донецької області при зверненні з позовом надані докази оплати судового збору лише у сумі 1921,00 грн., що і стало підставою для залишення позовної заяви без руху.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

 

Ухвалюючи судове рішення про повернення керівнику Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області позовної заяви про зобов`язання повернути земельну ділянку на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а саме не подав доказів доплати судового збору за звернення до господарського суду з позовом у сумі 2   764,31 грн., тобто за ставкою, яка передбачена для позовів майнового характеру.

 

За висновком місцевого господарського суду, враховуючи предмет позову, за приписами п. 2 ч.1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається вартістю спірної земельної ділянки.

 

При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на постанову Європейського суду з прав людини від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський", зазначив, що розмір судового збору не може визначатися в залежності від того, чи витребовується майно у договірних чи позадоговірних зобов`язаннях, оскільки таке тлумачення закону суперечить критерію "передбачений законом".

 

Східний апеляційний господарський суд підтримав зазначені висновки суду першої інстанції в повному обсязі.

 

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом спору є повернення земельної ділянки вартістю 312 354,14 грн і прокурор заявив одну єдину вимогу - зобов`язання повернути її на користь Маріупольської міської ради, а тому ця єдина вимога не може бути відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України у зв`язку з припиненням договору оренди похідною вимогою, як стверджує прокурор.

 

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони зроблені без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

 

Як вбачається із матеріалів справи, у даному випадку спірним є питання визначення характеру заявлених прокурором позовних вимог про повернення земельної ділянки як майнового, чи немайнового.

 

При зверненні з позовом прокурор стверджував про немайновий характер спірних правовідносин та сплатив судовий збір у розмірі, встановленому для спорів немайнового характеру.

 

Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про те, що прокурор заявив вимогу майнового характеру, і відтак, не сплативши судовий збір у встановленому розмірі, не усунув недоліки позовної заяви, що стало підставою для її повернення згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України.

 

Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду, вважаючи за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 915/742/17  щодо немайнового характеру вимог прокурора про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, відповідна колегія суддів зазначила, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у цьому спорі має майновий характер, оскільки є вимогою про захист права, об`єктом якого є земельна ділянка, тобто благо, що підлягає грошовій оцінці, тому судовий збір повинен визначатися з урахуванням вартості спірної земельної ділянки.

 

Однак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №915/742/17, з огляду на наступне.

 

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначається ст. 162 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

 

За ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

 

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

 

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

 

Водночас, у п.57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно якого до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

 

Як вбачається з матеріалів справи, яка розглядається, правовідносини ТОВ "Харбор" та Маріупольської міської ради були врегульовані договором оренди земельної ділянки від 04.06.2009 і даний спір випливає з орендних правовідносин.

 

Предметом позову у даній справі є вимога керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області про повернення орендарем - ТОВ "Харбор" земельної ділянки орендодавцю - Маріупольській міській раді.

 

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, право власності Маріупольської міської ради на земельну ділянку, яка була предметом договору оренди, не оспорюється, і даний спір не пов`язаний з підтвердженням права на земельну ділянку.

Позовна заява обґрунтована тим, що  укладений сторонами договір оренди земельної ділянки від 04.06.2009 припинений у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, відтак, наявна підстава для повернення земельної ділянки орендодавцю.

 

Обґрунтовуючи свою позицію щодо немайнового характеру позову, керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області посилається на те, що між сторонами спору у справі №905/105/20 існували договірні правовідносини, земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, із комунальної власності не вибувала, наведені у позові вимоги мають зобов`язальний характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін.

 

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з наведеними доводами прокурора щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може   визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях.

 

Відтак, враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві  земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

 

Дійшовши висновку про те, що вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку є вимогою немайнового характеру, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не вбачає підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №915/742/17.

 

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

 

У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

 

Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

 

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду у грудні 2019 року, тому сума судового збору справляється у розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року.

 

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921,00 грн.

 

Відтак, виходячи з  положень наведених норм Закону України "Про судовий збір", за подання позову у даній справі про зобов`язання повернути земельну ділянку до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

 

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви керівником Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області було додано платіжне доручення №3396 від 18.12.2019 про сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн, тобто дотримано вимоги чинного законодавства щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому розмірі.

При вирішенні спірного питання суди першої та апеляційної інстанцій наведеного вище не врахували, неправильно застосували  п. 2  ч. 1 ст. 163 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а тому їх висновки щодо не подання прокурором доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі, та наявності підстав  для повернення позовної заяви відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, не можна визнати законними та обґрунтованими.

 

При цьому, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду враховує, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати  законну мету ("Креуз проти Польщі", № 28249/95 від 19.06.2001).

 

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

 

Відтак, встановивши наведені вище порушення, згідно вимог ст. 310 ГПК України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвала Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у   справі №905/105/20  підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

 

Оскільки, у даному випадку, суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

 

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

 

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі № 905/105/20 скасувати.

 

Справу № 905/105/20 направити до Господарського суду Донецької області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

 

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий, суддя-                                                               Ткаченко Н.Г.  

                                                          

Судді-                                                                                   Баранець О.М.

 

                                                                                             Булгакова І.В.

 

                                                                                             Дроботова Т.Б.

 

                                                                                             Катеринчук Л.Й.

 

                                                                                             Львов Б.Ю.

 

                                                                                             Пільков К.М.

                    

                                                                                             Ткач І.В.